У яких випадках виникає право на спадкування за законом?

Право на спадкування за законом виникає за відсутності заповіту на спадкове майно. Спадкування за законом настає у випадку, коли фізична особа не залишила заповіту, розпорядилася лише частиною свого майна, або заповіт виявився недійсним, або відсутні умови, які зазначені у заповіті з умовою, або спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або не закликаються до спадкування.

Підставами закликання до спадкування за законом є кровне споріднення, сімейні стосунки, шлюб, усиновлення, перебування на утриманні спадкодавця не менше 5 років до його смерті (глава 86 ЦК України).

У якій послідовності спадкоємці закликаються до спадкування?

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

У п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

У п’яту чергу право на спадкування за законом також одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (ст. 1258 ЦК України), крім випадків, коли черговість одержання права на спадкування змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Але такий договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, або такого, що має право на обов’язкову частку в спадщині (ст. 1259 ЦК).

Як здійснюється спадкування, якщо на час відкриття спадщини спадкоємець помер?

У таких випадках спадкування відбувається за правом представлення (ст. 1266 ЦК України). Воно полягає в тому, що, хоч деякі родичі спадкодавця (його онуки, правнуки, прабаба, прадід, племінники, двоюрідні брати та сестри) не включаються до жодної з черг спадкоємців за законом, проте вони за певних умов набувають право спадкування. Вони виступають спадкоємцями, ніби представляючи свого близького родича – спадкоємця, який на момент відкриття спадщини помер.

Внуки (правнуки), прабаба, прадід, племінники спадкодавця, двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку, яка належала б їх відповідному родичу, якби він був живий. Звідси і походить назва даного виду спадкування – "спадкування за правом представлення".

За правом представлення спадкування відбувається таким чином:

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступенем споріднення.

Як визначається розмір частки кожного спадкоємця у спадщині?

Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного зі спадкоємців за законом є рівними.

Проте спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них, а за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів.

Якщо згоди щодо поділу майна спадкоємцями не досягнуто, поділ спадщини проводиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному зі спадкоємців за законом або за заповітом.

Чи може бути змінена черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування?

Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку в спадщині.

У разі порушення прав спадкоємця, який не бере участі в укладенні договору про зміну черговості спадкування, такий договір може бути скасований в судовому порядку за позовом заінтересованої особи.

Чи може спадкоємець за законом наступних черг одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями черги, яка має право на спадкування?

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, у разі її звернення з позовом до суду може за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (ч. 2 ст. 1259 ЦК України).

За яких умов можуть претендувати на отримання спадщини особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років?

Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), можуть претендувати на отримання спадщини за відсутності спадкоємців 1–3 черг, за умови, що вони зі спадкоємцем складали сім’ю, тобто сукупність осіб, які спільно проживали, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки.

До таких осіб належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім’єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки, зокрема вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім’ї, та ін.

До таких осіб не належать діти, влаштовані у прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу, а також особи, які, хоч і проживали спільно зі спадкодавцем, але перебували у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

Як вираховується п’ятирічний строк проживання зі спадкодавцем однією сім’єю?

Зазначений п’ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім’єю до набрання чинності Сімейним кодексом України.

Чи можуть закликатися до спадкування в першу чергу жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі?

Не можуть, оскільки проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі ст. 1261 ЦК України.

За яких умов спадкують утриманці спадкоємця, які не були членами його сім’ї, та хто до них належить?

Утриманці спадкоємця, які не були членами його сім’ї, спадкують у п’яту чергу. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування (ст. 1265 ЦК України).