Порядок погодження меж земельних ділянок

Щоб приватизувати або передати в оренду земельну ділянку необхідно здійснити комплекс робіт. Так, для визначення та відновлення меж земельних ділянок проводиться кадастрова зйомка землі, яка включає, зокрема, і погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами (ст.198 Земельного кодексу України). На жаль, порядок погодження меж землі при проведенні кадастрових зйомок на законодавчому рівні не визначений.

На практиці дуже часто виникають проблемні ситуації, коли сусід відмовляється від підписання акту землекористування та узгодження меж земельної ділянки без будь-яких причин або взагалі місцем його перебування невідоме, що унеможливлює належним чином оформити "земельну документацію". Що ж робити в такому випадку?

Органами місцевого самоврядування, до повноважень яких належить вирішення земельних спорів, визначені виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (ч.1 ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Особа, зацікавлена у вирішенні земельного спору, може звернутись до такої Комісії із заявою щодо неможливості узгодити межі земельної ділянки в натурі у зв’язку з відсутністю суміжних землекористувачів, ненадання ними згоди на погодження чи з інших причин. За наявністю такого прохання (заяви) та інших необхідних документів цей спір розглядається колегіально Комісією з питань землекористування, а в разі необхідності спільно з іншими комісіями, наприклад із Комісією архітектури, містобудування та охорони історичного середовища.

На засіданні Комісії можуть бути присутні і сторони, власники та землекористувачі суміжних земельних ділянок, між якими виник спір.

Якщо при розгляді земельного спору буде доведено, що відмова сусіда щодо узгодження меж є безпідставною або дійсно неможливе підписання Акту по причині відсутності суміжних власників чи землекористувачів, то Комісією приймається рішення про необхідність підписання Акту сусідом або відповідно про погодження меж земельної ділянки без підписів суміжних власників чи землекористувачів. Протокол Комісії додається до Акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки і далі документи оформляються в загальному порядку.

Однак, рішення органу місцевого самоврядування не є остаточним, не має механізму його примусового виконання, тобто висновок Комісії з питань землекористування має рекомендаційний, а не імперативний характер.

Якщо розгляд земельного спору відповідним органом місцевого самоврядування не приніс позитивного результату, то особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права на землю.

В суді можна вирішувати спори і без попереднього їх розгляду в позасудовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

При здійсненні межування власник земельної ділянки реалізує своє право. Проте така участь є також обов’язком кожного із сусідніх власників та землекористувачів, адже приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості) забороняється.

Власники та землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов’язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного (ст.ст. 91, 96, 103 Земельного кодексу України).

Відмова в погодженні меж земельної ділянки може перешкодити іншій особі (сусіду) в оформленні прав на неї.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 р. №7 (із змінами і доповненнями) передбачає, що згідно зі статтею 158 ЗК суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Зазначені спори підлягають розгляду місцевими судами незалежно від того, розглядалися вони попередньо органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи ні. Рішення цих органів щодо такого спору не може бути підставою для відмови в прийнятті заяви чи для закриття провадження в порушеній справі.

У судовій практиці зустрічаються протилежні точки зору на вказану проблематику.

З одного боку суди зазначають, що відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, що законодавцем покладено принцип добровільності вчинення дій суб’єктами земельних правовідносин та відсутність у чинному законодавстві України обов’язку землекористувача з надання згоди по погодженню меж суміжних земельних ділянок, а тим більше обов’язку надання згоди на погодження у примусовому порядку. А відмова відповідача у наданні згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача (позивача) для останнього може мати негативні наслідки, однак не може розцінюватись як зловживання відповідачем своїми правами та як порушення прав позивача, оскільки така відмова є формою реалізації відповідачем свого права. Крім того погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача з боку відповідача у відбувається у формі відмови, і таке “погодження” повинно бути прийнято і враховано органами місцевого самоврядування при підготовці технічної документації із землеустрою щодо складання документу, який посвідчує право на земельну ділянку.

З іншого боку суди встановлюють, що своїми діями відповіді чинять позивачеві, як користувачеві земельної ділянки, перешкоди у користуванні його земельною ділянкою, а тому слід у примусовому порядку зобов’язати відповідів підписати акт погодження меж земельної ділянки та акт встановлення та погодження меж земельної ділянки до технічної документації землеустрою.

В суд необхідно звертатись з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов’язання відповідача не чинити перешкод у користуванні позивачем земельною ділянкою, зокрема погодити технічну документацію (опис меж) із землеустрою щодо складання документу, який посвідчує право на земельну ділянку, шляхом її підписання, в тому числі і при оформленні у майбутньому права користування земельною ділянкою.

В якості доказів доцільно подавати:

- Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства (складеного місцевим управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Держкомзему);
- Протокол комісії про вирішення земельного спору (складеного комісією при місцевій раді).

Також, за необхідності, в процесі судового розгляду можна подавати клопотання про призначення відповідної судової експертизи.