Як можна прийняти спадщину?

Для прийняття спадщини спадкоємець повинен виразити свою волю. Спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її. Проте він не може вибирати, яке майно він хоче прийняти, а яке – ні. Якщо він приймає спадщину, то мусить прийняти все майно, яким би воно не було, з чого б воно не складалося, якими боргами не було б обтяжене.

Прийняття спадщини можливе у два способи: шляхом мовчазного прийняття (ст. 1268 ЦК України) або шляхом подання заяви про прийняття спадщини (ст. 1269 ЦК). Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Мовчазний спосіб прийняття спадщини полягає в тому, що спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців із часу відкриття спадщини він не заявить про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо вони не відмовилися від прийняття спадщини протягом шести місяців шляхом подачі заяви до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Заявницький спосіб прийняття спадщини (шляхом подання заяви) полягає в тому, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Як приймають спадщину малолітні, неповнолітні та недієздатні особи?

Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. У випадку, коли спадкоємцями є малолітні особи, батьки повинні разом із заявою подати документи, що підтверджують їх повноваження як представників малолітньої особи (свідоцтво про народження, паспорт тощо). Якщо спадкоємцем є недієздатна особа, її опікун повинен подати нотаріусу судове рішення про визнання такої особи недієздатною та розпорядження про призначення його опікуном.

Особа, яка досягла 14 років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.

Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини може бути відкликана особою, яка її подала, батьками (усиновлювачами) малолітньої особи, опікуном недієздатної особи. При цьому причини відкликання заяви про прийняття спадщини значення не мають. Заява може бути відкликана протягом шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Чи можуть прийняти спадщину батьки, піклувальник неповнолітнього, якщо він сам проти цього заперечує?

Не можуть, оскільки виходячи зі змісту статей 30, 32 ЦК України закон не встановлює можливості вчинення правочинів батьками, піклувальниками за неповнолітніх. Крім цього вони не можуть прийняти спадщину проти волі особи, яка досягла 14 років, оскільки небажання неповнолітнього прийняти спадщину в даному випадку означає відмову від спадщини.

Це право неповнолітня особа віком від 14 до 18 років може реалізувати лише самостійно за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органів опіки і піклування (ч. 3 ст. 1273 ЦК).

У які строки можна прийняти спадщину,та з якого моменту вони обчислюються?

Для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є час смерті спадкодавця або дата, з якої він оголошений померлим. З цього часу починається перебіг шестимісячного строку для прийняття спадщини.

При цьому час смерті може бути встановлений на підставі свідоцтва про смерть. Якщо людина визнана померлою у судовому порядку, спадкоємцям слід звернутися до органів РАЦС для одержання свідоцтва про смерть. Датою смерті вважається та, яка вказана в рішенні суду про визнання людини померлою.

Якщо в свідоцтві про смерть названий лише місяць смерті, датою смерті вважається останній день місяця. Якщо в свідоцтві про смерть вказаний лише рік смерті, то датою смерті вважається 31 грудня зазначеного року.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Якщо строк, що залишився, менший за 3 місяці, він продовжується до трьох місяців.

Чи вправі спадкоємець відмовитися від прийняття спадщини?

Спадкоємець за заповітом або за законом може як прийняти спадщину, так і відмовитися від прийняття спадщини протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини.

Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, яким вважається місце останнього проживання спадкодавця або, якщо не можна встановити останнє місце проживання спадкодавця, – місце знаходження успадкованого майна або більшої його частини (ст. 1221 ЦК України).

Якщо цивільна дієздатність особи обмежена, вона може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування.

Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.

Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Не можна відмовитися від спадкування з тією умовою, що спадщина буде надалі прийнята, якщо будуть погашені чи прощені борги спадкодавця. Відмова від прийняття спадщини може бути "безадресною", а може бути вчинена на користь іншого спадкоємця.

Відмова від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців допускається лише протягом шестимісячного строку для прийняття спадщини. Після закінчення цього строку частка у спадщині не може бути збільшена з тих підстав, що хто-небудь зі спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців. У таких випадках особа, яка прийняла спадщину, має право розпорядитись усім або частиною майна, отриманого в порядку спадкування, шляхом відчуження її іншому спадкодавцеві за договором купівлі-продажу, дарування, міни тощо.

У разі відкликання спадкоємцем своєї відмови від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття, він відновлює своє право на спадкування.

Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

Коло осіб, на користь яких спадкоємець може відмовитися від прийняття спадщини, є вичерпним і за його волевиявленням змінюватись або доповнюватись не може. У разі коли спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь особи, вказаної в ст. 1266 ЦК, правила про спадкування за правом представлення не застосовуються.

Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з таких підстав: якщо відмову вчинено особою, яка в момент її вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (ст. 225 ЦК), якщо відмову вчинено під впливом помилки (ст. 229 ЦК), під впливом обману (ст. 230 ЦК); якщо відмову вчинено під впливом насильства (ст. 231 ЦК); якщо відмову вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (ст. 232 ЦК); якщо відмову вчинено під впливом важкої обставини (ст. 233 ЦК).

Які наслідки відмови від прийняття спадщини?

Сутність правових наслідків залежить від того, чи від спадщини відмовився спадкоємець за заповітом чи за законом, а також від виду відмови: чи вона вчинена на користь іншого спадкоємця, чи є безадресною.

Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Спадкоємець за законом – на користь будь-кого зі спадкоємців за законом незалежно від черги.

Якщо від прийняття спадщини відмовився один зі спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. При цьому спадкоємець за заповітом не може відмовитися на користь спадкоємця за законом. Його відмова від спадщини, якщо інших спадкоємців за законом немає, може бути, очевидно, лише "безадресною".

Якщо від прийняття спадщини відмовився один зі спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї самої черги і розподіляється між ними порівну.

Ці правила не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ – передання відказоодержувачу у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі (ст. 1238 ЦК України), обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.

Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

Як бути спадкоємцю, якщо спадщина обтяжена боргами?

Борги спадкодавця – це майнові зобов'язання, які взяв на себе спадкодавець перед фізичними і юридичними особами – кредиторами, але не виконав тому, що смерть позбавила його можливості це зробити. При відкритті спадщини спадкоємці, якщо їм було відомо про борги спадкодавця, зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини.

Спадкоємець зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (1282 ЦК).

Чи мають право кредитори спадкодавця вимагати у спадкоємців повернення боргів спадкодавця?

Кредиторові спадкодавця належить протягом 6 місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги шляхом звернення до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Якщо ж кредитору було відомо про смерть спадкодавця-боржника, але він не пред'явив вимоги про повернення боргу до спадкоємців, що прийняли спадщину, в шестимісячний строк або якщо він не міг знати про відкриття спадщини та не пред'явив своїх вимог до спадкоємців протягом року, він позбавляється права вимоги (ст. 1281 ЦК України).

Спадкоємці, що прийняли спадщину, зобов'язані задовольнити вимоги кредитора, якщо вони обґрунтовані і доведені, повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором не встановлено інше. Якщо спадкоємець не задовольнить вимог кредитора, кредитор вправі звернутися до суду з позовом про виплату боргу шляхом накладення стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У разі якщо майно божника було визнано відумерлим та перейшло у власність територіальної громади, кредитор вправі звернутися до органів місцевого самоврядування з вимогою виплати боргу спадкодавця. Зазначена вимога повинна бути задоволена повністю, але не більше розміру вартості майна, яке перейшло у власність територіальної громади.

Як бути, якщо спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини?

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом шестимісячний строк, може відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Зазначене положення застосовується до спадкоємців, у яких право на спадкування виникло з набранням чинності Цивільним кодексом 2003 року, який вступив у силу з 1 січня 2004 р. (Що стосується спадкоємців, у яких право на спадкування виникло до 1 січня 2004 р., такі особи в разі неприйняття спадщини з поважних причин в установлений законом строк вправі відповідно до вимог ст. 550 Цивільного кодексу УРСР 1963 року звернутися до суду із заявою про продовження строку на прийняття спадщини.)

У позовній заяві про визначення додаткового строку спадкоємець повинен вказати період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого він хоче подати заяву про прийняття спадщини. При цьому слід мати на увазі, що додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого ст. 1270 ЦК для прийняття спадщини.

Крім цього в позовній заяві повинна бути обґрунтована поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.

При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця у вчиненні цих дій.

Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У разі якщо спадкоємець подав до нотаріальної контори заяву про відмову від права на спадщину, він не може звертатися з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки він вважається таким, що відмовився від прийняття спадщини.

Спадкоємець у разі визначення йому судом додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, встановленому ст. 1269 ЦК, звернувшись до нотаріальної контори, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим самим спадкоємцем законодавством не передбачено.

Спадкоємець, який прийняв спадщину в наданий судом додатковий строк, має право звернутися до суду з вимогами про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, якщо спадкоємці, які прийняли спадщину, не дають згоди на внесення нотаріусом за місцем відкриття спадщини цих змін. На підставі рішення суду нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

У яких випадках здійснюється перерозподіл спадщини?

У разі коли після спливу строку для прийняття спадщини та розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (ст. 1272 ЦК України), такі спадкоємці мають право вимагати передання їм частки в натурі шляхом перерозподілу майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

При переході за цих обставин спадкового майна як відумер-лої спадщини до територіальної громади такий спадкоємець має право вимагати його передання в натурі, а у разі його продажу має право на грошову компенсацію на підставі ст. 1280 ЦК.

Що таке відумерла спадщина, та хто вправі претендувати на неї?

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину від-умерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ст. 1221 ЦК України).

Таким чином, визнання спадщини відумерлою відбувається не автоматично за наявності даних обставин, а лише на підставі рішення суду. Причому рішення про визнання спадщини відумерлою суд приймає не з власної ініціативи, а за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади.

Територіальна громада, яка стала власницею відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця в разі заявлення таких вимог відповідно до ст. 1231 ЦК.

Хто повинен забезпечувати охорону спадкового майна та яким чином?

Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою. Заходи щодо її охорони вживаються нотаріусом за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, – відповідними органами місцевого самоврядування як на підставі заяв спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів, так і з власної ініціативи.

У випадках, коли до кола спадкоємців входять малолітні, неповнолітні або недієздатні особи, охорона спадкового майна здійснюється на підставі письмового звернення органів опіки і піклування.

Нотаріус або відповідні службові особи органів місцевого самоврядування вимагають від особи, що звернулася до них із такою заявою, свідоцтво про смерть спадкодавця та довідку про місце, де мешкав останній, що має значення для встановлення місця відкриття спадщини. Після цього нотаріус, а у тих населених пунктах, де його немає, – відповідні службові особи органів місцевого самоврядування виїжджають на місце знаходження майна і проводять опис останнього у присутності заінтересованих осіб та двох свідків.

В описі спадкового майна вони зазначають усе майно, яке знаходиться за місцем відкриття спадщини, дають детальну характеристику предметів та зазначають ступінь їх зносу, а також вказують вартість майна. Якщо спадкоємці не згодні з оцінкою майна, зазначеною в описі, вони мають право (за власний рахунок) запросити експерта для оцінки майна.

Охорона майна триває 6 місяців до закінчення строку для прийняття спадщини. Охорона спадкового майна, що визнається відумерлим, триває протягом року до того моменту, як суд визнає таке майно відумерлим. Протягом зазначених строків спадкове майно не можна переміщувати, продавати або відчужувати іншим способом. Забороняються також будь-які дії, що можуть значно погіршити стан та зменшити ціну спадкового майна.

Витрати на охорону спадкового майна відшкодовуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині (ст. 1283 ЦК України).

Як здійснюється поділ між спадкоємцями спадкового майна,предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку та іншого майна?

Поділ спадщини між спадкоємцями здійснюється з урахуванням правила ч. 1 ст. 1278 ЦК України, згідно з яким у разі коли спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між спадкоємцями, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними. При розподілі такої спадщини необхідно застосовувати норми, що регулюють відповідні правовідносини спільної часткової власності.

У разі виникнення спору між спадкоємцями щодо виділу їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку (ч. 1 ст. 1279 ЦК) враховується використання цього майна одним із спадкоємців, тривалість такого користування, призначення цих предметів, час проживання разом зі спадкоємцем та інші обставини, які мають істотне значення.

Хто забезпечує управління спадковим майном та в яких випадках?

Якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, – відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою. Такою особою може бути хтось із сусідів або родичів спадкоємця, працівник підприємства, що належало спадкодавцю, працівник органів місцевого самоврядування та ін.

Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини. Вказані повноваження повинні бути відображені в договорі, який укладають нотаріус та особа, котра повинна управляти спадщиною.

Особа, яка управляє спадщиною, не може використовувати спадкове майно для отримання прибутку на свою користь. А після закінчення управління спадщиною повинна подати спадкоємцям звіт про результати управління майном.

Особа, яка управляє спадщиною, має право на плату за виконання своїх повноважень. Ця сума обумовлюється в договорі між нотаріусом та особою, яка управляє спадщиною. Вона виплачується спадкоємцями пропорційно до частки успадкованого кожним із них майна.